У вузько-біологічному сенсі мова йде про фізіологічні адаптаційні можливості людини до впливів зовнішнього середовища і змін станів внутрішнього середовища. В поняття  «здоровий спосіб життя» включаються різні складові, але більшість з них вважають базовими:

– виховання з раннього дитинства здорових звичок і навичок;

– навколишнє середовище: безпечна і сприятливе для проживання, знання про вплив несприятливих факторів навколишнього середовища на здоров’я;

– відмова від куріння, вживання наркотиків, вживання алкоголю;

– здорове харчування: помірне, відповідне фізіологічним особливостям конкретної людини, інформованість про якість вживаних продуктів;

– рух: фізично активне життя, включаючи спеціальні фізичні вправи, з урахуванням вікових та фізіологічних особливостей;

– особиста і суспільна гігієна: сукупність гігієнічних правил, дотримання і виконання яких сприяє збереженню та зміцненню здоров’я, володіння навичками першої допомоги;

– загартовування.

На фізіологічний стан людини великий вплив справляє її психоемоційний стан. Тому виділяють додатково наступні аспекти здорового способу життя:

– емоційне самопочуття: психогігієна, вміння справлятися з власними емоціями, проблемами;

– інтелектуальне самопочуття: здатність людини взнавати і використовувати нову інформацію для оптимальних дій у нових обставинах.

– позитивне мислення;

– духовне самопочуття: здатність встановлювати дійсно значимі, конструктивні життєві цілі, прагнути до них і досягати їх.

– оптимізм.

Виділяють також «соціальне самопочуття» – здатність взаємодіяти з іншими людьми.