Існує досить поширена думка, що здоровий спосіб життя та серйозне мистецтво зовсім не поєднуються. Адже всім відомі історії з життя сучасної «богеми», з їхніми нездоровими пристрастями. Але історія світової літератури часто доводить зворотне, оскільки серед класиків світової вистачає таких, які прикладом свого життя спростовують ці твердження.

Пропонуємо коротко ознайомитись із здоровим способом життя деяких відомих класиків світової літератури.

Артур Конан Дойль

• Роки життя: 1859-1930
• Країна: Великобританія
• Відомі твори: Оповідання про Шерлока Холмса, роман «Загублений світ»
• Улюблені види спорту: гольф, крикет, бокс, футбол

Конан Дойль (вага близько 100 кг, зріст 190 см) завжди перебував у хорошій фізичній формі і все життя був фізично активний. Однак гра у крикет йому давалась найкраще. У складі Мерілебонского крикетного клубу він навіть провів 10 ігор. Історія каже, що у 1900-му році, коли йому був  41 рік, граючи за клуб, він, подаючи м’яч, обіграв  найвідомішого гравця за всю історію крикету – Вільяма Гілберта Грейса. Цей випадок справив таке сильне враження на письменника, що він оспівав його у поемі «A Reminiscence of Cricket ».

Письменник також частенько брав участь у боксерських поєдинках, хоча бокс давався йому нелегко. Однак і тут були свої плюси, адже вміння працювати кулаками допомагало йому в житті. Так, наприклад, у молодості, влаштувавшись судовим лікарем на китобійне судно, Артур в перший же вечір побився зі здорованем-стюардом. До речі, достовірність і реалізм опису поєдинків в романі Дойля «Родні Стоун» про британських боксерів професіонали оцінили високо.

Також існує непідтверджена думка, що саме Артур Конан Дойль посприяв появі та розвитку знаменитих Швейцарських гірськолижних курортів.

Знаменитий творець Шерлока Холмса віддавав собі звіт, що, займаючись одночасно декількома видами спорту, він не зміг добитися ні в одному з них помітних успіхів: «Але задоволення я з них отримував куди більше, ніж будь-який прихильник чогось одного ».

Бернард Шоу

• Роки життя: 1856-1950
• Країна: Великобританія
• Відомі твори: п’єси «Пігмаліон», «Дім, де розбиваються серця», «Свята Іоанна»
• Улюблений спорт: серфінг

У березні 1932 року в журналі South African Travel News з’явилися фотографії знаменитого британського драматурга, що стояв на пляжі Муйзенберг, що у передмісті Кейптауна, з дошкою для серфінгу та був одітий у купальний костюм. Журналіст у своїй статті зазначає, що лише декілька хвилин письменнику знадобилось для освоєння цього нового виду спорту. Також журнал повідомляв, що 75-річний письменник затримався тут на шість тижнів, хоча думав провести в Кейптауні всього один день.

Відомо, що Шоу до самої старості володів хорошою фізичною формою і вів здоровий спосіб життя. Він любив теніс, піші прогулянки, ніколи не вживав спиртне та не палив. У їжі притримувався помірності. Крім того, Бернард Шоу з 25 років був вегетаріанцем та виступав проти наукових дослідів на тваринах.

Помер лауреат Нобелівської премії у віці 94 роки від ниркової недостатності, викликаної травмою, яку він отримав, впавши зі сходів, коли підрізав гілки дерев у саді.

Лев Толстой

• Роки життя: 1828-1910
• Країна: Росія
• Твори: романи «Війна і мир», «Анна Кареніна»
• Спорт: ходьба

Один з представників Російської класичної літератури, Лев Толстой, з самого дитинства та майже до самої старості робив зарядку кожен день, піднімав гирі та у розквіті сил міг крутитися на турніку, наче справжній гімнаст.

Левін в «Анні Кареніній» так спритно скаче на ковзанах по катку в московському Зоологічному саду, тому що Толстой сам любив кататися і робив трюки, які пізніше приписав своєму персонажу.

Дуже важливою частиною життя письменника були подорожі та довгі піші прогулянки. З історичних дописів відомо, що, Лев Толстой досить часто ходив пішком з Москви аж до Ясної Поляни, а це, не багато-не мало -190 км, також частенько здійснював піші паломництва з Ясної Поляни до Оптиної Пустелі, що за 150 км, а також з неодноразово пішки мандрував від Москви до Троїце-Сергієвого монастиря, що за 80 км. Йдучи він ніс за спиною все необхідне: нічну білизну, дві пари шкарпеток, два рушники, кілька носових хусток, дві полотняні блузи, простирадло, маленьку подушку і шкіряні чоботи.

У віці 50 років письменник стає вегетаріанцем, після поїздки на бойню в Тулу, після якої він вирішив назавше відмовитися від вживання м’яса. Ця поїздка описана в його есе «Перший ступінь», там же письменник розповідає про свою нову дієту: «Моє харчування складається головним чином з гарячої вівсяної каші, яку я їм два рази на день з пшеничним хлібом. Крім того, за обідом я їм щі або картопляний суп, гречану кашу або картоплю, варену або смажену на соняшниковій або гірчичній олії, та компот з чорносливу і яблук. Обід, який я з’їдаю разом з родиною, може бути замінений, як я це пробував робити, однією вівсяною кашею. Здоров’я моє не тільки не постраждало, але значно покращився відтоді, як я відмовився від молока, масла і яєць, а також цукру, чаю та кави ».

Вільям Фолкнер

• Роки життя: 1897-1962
• Країна: США
• Твори: романи «Шум і лють», «Особняк», оповідання «Ведмідь»
• Спорт: верхова їзда

Вільям Фолкнер з дитинства мріяв стати хорошим наїзником (а замість цього став лауреатом Нобелівської премії з літератури). Його батько тримав стайню з екіпажами напрокат і весь вільний час майбутній письменник проводив з батьківськими кіньми. У віці 11 років Фолкнеру подарували необ’їждженого жеребця, який під час першої ж поїздки мало не вбив підлітка. Це не змінило ставлення Вільяма до верхової їзди: він до старості говорив, що якби коней не змінили автомобілі, він би займався стайнями все життя. Спортивна складова в його захопленні з’явилася, лише коли Фолкнеру стукнуло 60 і його запросили працювати у Вірджиньський університет. там Фолкнер зустрів власника школи верхової їзди Гровера Вандевендера, який учив його брати бар’єри. Спортсмен з Фолкнера вийшов нікудишній: наприклад, він широко розводив коліна замість того, щоб притискати їх до боків коня, коли брав бар’єр, і в результаті підлітав в сідлі, яке при приземленні боляче било його по куприку. Виконуючи ці вправи, письменник одягав спеціальний пояс, що фіксує хребет – у нього і без кінного спорту боліла спина через травму, яку він отримав в льотному училищі Британських королівських повітряних сил в роки Першої світової війни.

Гі де Мопассан

• Роки життя: 1850-1893
• Країна: Франція
• Твори: роман «Милий друг», новели «Пампушка», «Намисто»
• Спорт: веслування

До 13 років Гі де Мопассан жив з матір’ю на березі Ла-Маншу, де навчився плавати і веслувати. В 18 років, приїхавши в Нормандію на канікули, він врятував потопаючого поета-декадента Алджернона Чарльза Суінберна, який, можливо, насправді не тонув, а сам хотів втопитись. Прийшовши в себе, поет запросив Гі де Мопассана на вечерю і пригостив смаженої мавпою. Пізніше, влаштувавшись на роботу в Парижі, Гі де Мопассан всі вихідні та свята проводив на Сені, займаючись веслуванням на шестивесельному ялику, який вони з друзями придбали в складчину. За твердженням сучасників, письменник міг годинами гребти проти течії.

Гі де Мопассан не пив і не палив, але в 27 років заразився сифілісом, і його почали мучити головні болі. Наприкінці XIX століття пеніцилін ще не був відкритий і ефективних ліків від сифілісу не існувало. Щоб позбутися від болів, письменник почав нюхати ефір, а потім перейшов на морфій. Довго він так не простягнув.